Православні знають, що один з найбільш шанованих святих протегує всім мандрівникам, морякам,
а також жебракам, хворим і, звичайно, дітям. Тобто, тим, хто потребує його допомоги. Головна
традиція свята - подарунки та цукерки, які святий вночі кладе під подушку малюкам.
Історія її вельми цікава: в сусідньому будинку від Миколи жив бідний вдівець, дочка якого
закохалася в хлопця з багатої сім'ї. Але батьки нареченого не хотіли брати в сім'ю безприданницю.
Тоді Микола під покровом ночі кинув у вікно дівчини згорток з монетами, таким чином забезпечивши
їй придане і не дозволивши розлучити закоханих. З того моменту Микола відчув, що допомога - його
покликання і почав підкидати в будинки нужденних іграшки, одяг або гроші.
Часто саме в День Святого Миколая в багатьох містах ставлять святкові ялинки на площах,
влаштовують передноворічні гуляння, ярмарки та концерти. Благодійні організації вітають дітей-сиріт
з цим світлим святом.
Дівчата та хлопці купляли різні приладдя, аби шити собі костюми до Нового Року. Адже вже
зовсім скоро на них чекали обрядові ігри, святкування та вечорниці.
Дівчата збирались ближче до вечора, а то і зовсім вночі, аби дізнатись свою майбутню долю.
Брали з собою «магічні» предмети, на яких прийнято ворожити у такі дні: перстні, голки, дзеркальця,
нитки, гребінці тощо. Також вірили що у цей день можна визначити, наскільки великою буде твоя
майбутня родина: треба було стати напроти дзеркала, а дзеркало направити у бік вікна, з якого
видно місяць. Відображення з вікна розмивалось і у дзеркалі виднівся не один місяць, а декілька.
Скільки їх дівчина нарахувала, скільки членів родини у неї буде у майбутньому.
Раніше вважали, що засватана на Миколая дівчина буде гарною господинею та вірною дружиною. Також
існувала традиція пробачати в цей день старі образи та просити пробачення за свої вчинки. Тож люди,
які до цього посварились, могли на Миколая примиритись за шматочком святкового пирога.
За легендами, Святий Миколай сам у зовсім юному віці осиротів, тому став покровителем усіх
сиріт. Тож з часів Незалежності України, відродилась традиція святкувати цей день, вітаючи сиріт
у дитячих будинках. Тож 19 грудня люди, які хочуть послідкувати за прикладом благородного святого,
йдуть до дитячих будинків, влаштовують дітлахам свято, ставлять вистави, а також дарують подарунки.
З давніх-давен вважалося, що після 19 грудня починаються сильні морози. Селяни в цей день варили
пиво і ставили в церкві свічку, благаючи Чудотворця про всілякі блага і хорошому врожаї в наступному
році. Господині пекли пироги, накривали святкові столи і запрошували сусідів в гості, щоб разом
шанувати пам'ять Святого Миколая і відзначати свято.
Ви можете підтримати давню традицію, приготувати смачну вечерю, зібратися у вузькому сімейному
колі або покликати родичів. Візьміть на себе роль Чудотворця і подаруйте своїй дитині:
Так само із нетерпінням подарунків від святого Миколая чекають і дітлахи з-за кордону. Щоправда,
їх одержують швидше, ніж українські, майже на цілих два тижні, адже святкують цей день 6 грудня.
Така традиція, найімовірніше, походить із Німеччини, де батьки презентували своїм дітям новий
одяг. А згодом почали робити це таємно, вночі, щоби малеча повірила в чудеса Божого угодника.
Окрім нових штанців, светриків, шапочок чи курточок, діткам дарували ласощі, іграшки та шкільне
приладдя. А от у голландський Роттердам святитель щороку припливає на човні з Іспанії, у місто
він в’їжджає на коні, якого звати Амеріго, і тримає в руках єпископську палицю. Напередодні
такого візиту дітвора акуратно розкладає перед вхідними дверима начищене взуття, щоби у день
Миколая відшукати там солодощі. А біля них ще залишає гостинці для Амеріго: кілька морквинок і
трішки сіна, щоби тваринка не зголодніла протягом ночі.
Своїм покровителем святого Миколая вважають жителі італійського містечка Сассірі, що розташоване
на острові Сардинія. Головну увагу цього дня приділяють нареченим, яким дарують подарунки. Така
традиція має назву “Rito delle nubili”. Тим часом у сусідній Франції, в населеному пункті
Сан-Ніколя-де-Пор, що у регіоні Лотарингія, дійство куди помпезніше. Тут організовують цілу процесію,
що виходить у місто ввечері, і рухається головними вулицями. На її чолі – старець Миколай,
поруч – привид, який у своїх руках несе різки, щоби ними впродовж шляху шмагати неслухняних діточок.
Якщо такі знайдуться, їх хутчіш забирають у мішок.
А от у Польщі напередодні свята малеча розвішує біля каміна білі панчохи, і сподівається,
що вранці знайде там цукерки та горіхи. До слова, традиція класти дарунки у шкарпетки,
найімовірніше, виникла, коли одного разу святий вирішив допомогти трьом сестрам, які злидарювали,
і кинув їм у димохід три мішечки з монетами. Вони впали саме у випрані шкарпетки, які дівчата
розвісили на каміні.